Сірчана пробка - поширена патологія, яка не така безпечна як прийнято вважати. Вона часто стає причиною серйозних ускладнень з боку ЛОР-органів. Статистичні дані свідчать про те, що близько 5% населення країни стикається з сірчаними пробками, а 20% новонароджених необхідне очищення зовнішнього слухового проходу.
Що це?
Вушна сірка складається із злущеного епідермісу зовнішнього слухового проходу, секрету сальних і сірчаних залоз. Існує два типи вушної сірки, які зумовлюються генетично: сухий і м'який. Сухий тип характеризується світлим жовтим кольором, а м'який тип - темним коричневим.
Місце вироблення сірки - зовнішній перетинчасто-хрящовий відділ. Тут шкіра досить товста, є волоски (головним чином у хлопчиків). Зазвичай підсохлий вушний секрет видаляється з слухового проходу при жуванні й розмові.
Вушна сірка виконує захисну і очисну функції. Її склад багатий імуноглобулінами, лізоцимом і насиченими жирними кислотами, що забезпечують антибактеріальну і антимікотичну активність. Секрет за рахунок ліпідів діє як змазка слухового проходу і не дає йому пересихати.
Фактори ризику
Не у всіх людей утворюється сірчана пробка. Для цього необхідні певні умови. З анатомо-фізіологічної точки зору – це гіперактивність сірчаних залоз, підвищена щільність секрету, занадто вузький і звивистий зовнішній слуховий прохід.
До патологічних факторів належать:
• хронічний середній отит;
• екзема;
• дерматит;
• чужорідне тіло.
На окреме слово заслуговує і неправильна гігієна. Необхідно знати, що ватяні палички не можна використовувати для очищення зовнішнього слухового проходу. Їх слід застосовувати тільки для гігієни вушної раковини.
Провокують появу вушної пробки також навушники і занадто сухе повітря в приміщенні.
Симптоми
Ведучий симптом - зниження слуху. При спробі самостійного вимивання сірки легко добитися прямо протилежного ефекту: вухо перестане чути взагалі. Справа в тому, що пробка набухає від води. Можливий кашель, біль у вусі, головний біль, підвищення температури і нудота.
Велика сірчана пробка здатна тиснути на барабанну перетинку і подразнювати нейрони. При тривалому впливі порушується робота нервової системи. Небезпека в тому, що внутрішні структури органів слуху дуже близькі до мозкових тканин. Через це існує навіть ризик летального результату.
Лікування і профілактика
Рядовий пацієнт при підозрі на сірчану пробку насамперед активно береться за ватяну паличку. Але, як уже згадувалося вище, результат буде негативним. Таким чином, ми лише «втрамбуємо» вже утворений секрет. Якщо ж мова йде про дітей раннього віку, то так батьки нерідко не тільки не позбавляють малюка від пробки, але й пошкоджують йому барабанну перетинку.
Що ж робити? Якщо у Вас є підозра на сірчану пробку, зверніться до фахівців МЦ «Парацельс». Інтернет рясніє безліччю добрих порад з цього приводу, але Ваше здоров'я і здоров'я Вашої дитини - не поле для експериментів. Самостійні дії можуть стати причиною незворотної втрати слуху.
Вушну пробку повинен видаляти фахівець: в шприц набирається фізіологічний розчин і під тиском пробка вимивається з вушного проходу. Якщо промивання провести не вдається, то використовують кюретаж. Крючковим зондом в пробці пробивається отвір і через нього видаляється секрет. Іноді в вухо закапується спеціальний препарат для розм'якшення пробки.
Профілактика сірчаних пробок полягає в першу чергу в правильній гігієні. Своєчасно звертайтеся за ЛОР-допомогою, не допускайте хронічного перебігу запалення. Слідкуйте за вологістю повітря в приміщенні, особливо, якщо справа стосується кімнати дитини.