Хропіння у дитини – незвичний стан, який бентежить та турбує батьків. Існує безліч причин для цього, але результат завжди один – у дихальних шляхах застоюється повітря. Самостійно складно з'ясувати корінь проблеми і тим більше її лікувати. Тому дуже важливо звернутися до отоларинголога МЦ «Парацельс», як тільки ваш малюк почав уві сні хропіти. Ігнорування стану веде до тяжких наслідків, якщо причину не встановлено та вчасно не усунуто.
Ця патологія в дитячому віці не має статевих «переваг». Статистика свідчить, що страждає від неї близько 6% дітей. Якщо хропіння супроводжується нежитем, то, швидше за все, коли він пройде, дитина перестане хропіти. Однак якщо виділень із носа немає, потрібна ретельна діагностика.
Іноді батьки плутають хропіння та сопіння. Це різні поняття. При сопінні йде більш м'який звук, ніж при хропінні. А звук хропіння - деренчливий і різкий, часто сам пацієнт прокидається від нього.
Сам механізм хропіння полягає в тому, що перекриваються дихальні шляхи, і повноцінно повітря через них не проходить. Вірніше, вдих дається пацієнту нормально, але на виході виникають перешкоди, подолання яких створює вібрації. Правильне дихання можна відновити лише після усунення причини хропіння.
Чому ж дитина хропе?
Провокувати хропіння можуть патології дихальної системи або ротової порожнини, а також вага дитини. Розглянемо найпоширеніші причини.
Аденоїди. Це лімфатичні утворення, які прогресивно розвиваються та досягають максимального розміру у 3-5 років. У нормі у дітей у верхній та задній частині носоглотки, трохи вище і позаду язичка помітний м'який горбок. Аденоїди відомі також як глоткові мигдалики і є першим бар'єром проти інфекцій верхніх дихальних шляхів. Вони сприяють імунізації проти мікроорганізмів, що надходять ззовні, проникають через ніс і рот.
Колонізація аденоїдів мікробами може викликати повторювані інфекції, особливо у дітей і утруднити дихання через ніс. Більше того, у такому разі аденоїди стають інфекційним осередком, який може бути відповідальним за захворювання, що вражають інші органи.
Приблизно в 7 років аденоїди зазнають інволюції та зменшуються через фізіологічну атрофію. Це робить їх ледь помітним у підлітків. У дорослому віці лімфоїдна тканина стає практично неактивною. Хоча ці утворення були корисними в ранньому дитинстві для запобігання інфекціям, дорослий організм вже озброєний більш ефективними засобами для боротьби з бактеріями та вірусами. Аденоїдну тканину, що розрослася, видаляють хірургічним шляхом.
Мікроклімат. Якщо в квартирі повітря сухе, перегріте, багато пилу, то на слизовій оболонці дитини це відбивається не найкращим чином. Хропуть через поганий мікроклімат у кімнаті зазвичай маленькі діти 2-3 років. Ситуація погіршується великою кількістю м'яких іграшок, які служать як пилозбірники. Через несприятливі обставини слизові виділення в носі пересихають і не відокремлюються від тканин, а служать перешкодою для проходження повітря.
ЛОР-патології стають причиною набряклості слизової оболонки носа або глотки. Це призводить до порушення дихання та провокує хропіння. Навіть, коли дитина одужала, ще якийсь час може спостерігатися похропування. Потрібно уважно поставитися до самопочуття дитини, контролювати її стан, оскільки іноді можливі ускладнення, які потребують лікування.
Стороннє тіло в носі - часта проблема малюків, яким цікаво возитися з дрібними предметами. У дітей з'являється різко виражене хропіння на тлі абсолютного здоров'я.
Викривлення носової перегородки. Якщо патологія вроджена, то хропіння з'являється дуже рано, і носове дихання порушене навіть коли дитина не спить. Отримана деформація можлива після травми або невдалих медичних маніпуляцій.
Ожиріння. Йдеться не просто про зайву вагу, а ожиріння, коли жир накопичується не лише під шкірою, а й у глоткових тканинах, через що глотка звужується. Проходячи звуженими шляхами, повітря змушує вібрувати м'яке піднебіння і з'являється хропіння. Тут обов'язково треба лікувати саме ожиріння.
Щоб правильно визначити причину хропіння у дитини, необхідний візит до отоларинголога або хоча б до сімейного лікаря. Не чекайте, що дитина сама перестане колись хропіти, тим більше якщо стан не розвивався на тлі вірусної інфекції. Щоб запобігти патології, важливий правильний спосіб життя.