Бронхіоліт – це гостре запалення бронхіол, характерне для дітей грудного та раннього віку. Це поширене захворювання, яке викликається головним чином респіраторно-синцитіальним вірусом (РСВ). Інші віруси, які можуть призвести до бронхіоліту: аденовірус, віруси грипу та парагрипу. Основними факторами ризику у дитячому віці є: вплив сигаретного диму, вік менше 6 місяців, сімейний анамнез астми, недоношеність.
Які ознаки?
Звичайна симптоматика захворювання представлена: розладом дихання, свистячим диханням, різкою задишкою, кашлем, тахікардією. Крім того, з'являються часті виділення з носа, чхання, втрата апетиту та коливання температури.
Через короткий період часу, від 2 до 5 днів з моменту появи симптомів, пацієнт починає скаржитися на свистячий кашель, що часто поєднується з легкою задишкою і прискореним диханням. У деяких хворих ці симптоми супроводжуються ціанозом (обличчя пацієнта набуває синюватого кольору через нестачу кисню) та міжреберними втягненнями. Безсоння, ще більш виражена млявість у немовлят, зміна настрою, нудота та блювання можуть бути додатковими симптомами.
На щастя, здебільшого бронхіоліт має тенденцію до регресу протягом кількох днів: гостра фаза захворювання, зокрема, триває близько двох днів. Відновлення здоров'я пацієнта також відбувається швидко, хоча утруднене дихання зазвичай зберігається протягом більш тривалих періодів часу.
За наявності перелічених вище симптомом не зволікайте показати малюка сімейному лікарю МЦ «Парацельс».
Як діагностують?
Діагноз бронхіоліту ґрунтується на клінічному спостереженні за пацієнтом, підкріпленому додатковими діагностичними тестами. Погане надходження повітря у легені, характерне для бронхіоліту, діагностується при прослуховуванні грудної клітки. При бронхіоліті на рентгенограмі виявляють скупчення повітря в легені, пов'язане із запаленням, потовщення слизової оболонки бронхів, збільшення діаметру грудної клітки та іноді опускання діафрагми.
З метою виділення патогенного мікроорганізму рекомендується культуральний тест (виділення збудника із зразка носового слизу). Диференціальний діагноз необхідний для того, щоб відрізнити бронхіоліт від астми, ймовірнішої патології, коли ці симптоми виникають після 18-місячного віку. Інші диференціальні діагнози включають хронічні захворювання легень, кашлюк та муковісцидоз.
Як допомогти?
Терапія бронхіоліту залежить від тяжкості захворювання. Терапевтичні стратегії базуються на регідратації та оксигенації пацієнтів. Іноді необхідна госпіталізація пацієнта, щоб оперативно втрутитися у разі ускладнень, особливо респіраторних. Найбільш застосовуваними фармакологічними засобами при лікуванні бронхіоліту є бронходилятори – препарати, які знімають бронхоспазм.
У разі виникнення ускладнень, таких як судомні напади, внаслідок аноксії або ціанозу, необхідно якнайшвидше провести штучну вентиляцію легень. Дуже важливо заохочувати відпочинок та часте пиття маленького пацієнта, щоб полегшити симптоми та прискорити час одужання.
Кортикостероїди та седативні засоби категорично протипоказані; навіть антибіотики не є найбільш відповідним терапевтичним варіантом, за винятком випадків бронхіоліту, викликаного серйозною бактеріальною інфекцією. Вакцин, спрямованих на запобігання бронхіоліту, не існує, оскільки викликають його віруси широко поширені в навколишньому середовищі.