Омфаліт - інфекція пупка і оточуючих його тканин, що виникає переважно у новонароджених. Ризик пов'язаний з можливим прогресуванням інфекції із залученням всього організму та можливим летальним кінцем.
В чому причина? Пуповина є фізичним зв'язком між матір'ю та дитиною, через яку насичена киснем та поживними речовинами кров проходить від плаценти до плоду, а відпрацьовані речовини – у зворотному напрямку. Її відрізають відразу після народження в декількох сантиметрах від живота, а кукса, що залишилася, поступово висихає, а потім відпадає протягом 5-15 днів, залишаючи постійний рубець (пупок).
Після народження пупок переходить зі стану абсолютної стерильності в середовище, багате на бактерії, які негайно колонізують цю область, як, власне, і всю поверхню тіла. Залишки тканини пупкової кукси не тільки сприяють швидкому росту цих бактерій, але і кровоносні судини можуть виступати як шлюзи з потенційним ризиком виникнення небезпечної системної інфекції.
Найчастіше відповідальними за інфекцію пупка є Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes та різні грамнегативні бактерії, такі як Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae та Proteus mirabilis.
Які фактори ризику?
До факторів ризику розвитку омфаліту належать:
• низька вага при народженні (менше 2,5 кг);
• катетеризація пуповини;
• тривалий вилив навколоплідних вод (протягом 24-48 годин);
• затяжні пологи.
Не можна скидати з рахунків і материнську інфекцію, неправильний догляд та знижений імунний статус.
За межами неонатального періоду це захворювання зустрічається дуже рідко, хоча бувають і випадки захворювання в дорослому віці.
Як проявляється омфаліт? Симптоми зазвичай починаються у віці 3-5 днів у недоношених дітей та 5-9 днів у доношених дітей з розвитком наступних симптомів: біль, почервоніння, набряк та ущільнення пупка та оточуючих тканин. Також можуть спостерігатися гнійні виділення або кров з кукси пуповини.
Які ускладнення омфаліту? Спочатку ця інфекція обмежується поверхневими шарами шкіри, але якщо її ігнорувати, вона може поступово поширитися на всю черевну стінку. Розвиток системних симптомів, таких як млявість, зниження апетиту, висока температура та дратівливість передбачають поширення інфекції через кров та пов'язані з серйозним погіршенням прогнозу.
Фахівці МЦ «Парацельс» попереджають молодих батьків, що хоч і рідко, але може виникнути некротичний фасціїт – інфекція, яка вражає глибші шари шкіри аж до м'язової тканини та за її межами, здатна викликати швидке омертвіння залучених тканин. Тому будьте пильні!
Як діагностувати та лікувати? Діагностують омфаліт зазвичай на підставі симптомів, що спостерігаються, але потрібно підтвердження лабораторних тестів, які можуть включати: загальний аналіз крові, з особливою увагою до кількості лейкоцитів; посів гнійного матеріалу, зібраного з пупка, що може допомогти у виборі найефективнішого антибіотика.
У разі системних симптомів та підозри на сепсис варто вдатися до більш загальної оцінки, яка включає рентгенограму грудної клітки, аналіз сечі, посів сечі та посів спинномозкової рідини, щоб виявити будь-яке поширення інфекції на центральну нервову систему.
Омфаліт лікують агресивною терапією антибіотиками широкого спектру дії. Тривалість антибіотикотерапії залежить від клінічної реакції пацієнта та будь-яких ускладнень, які можуть розвинутись.