Піодермії - це шкірні інфекції, викликані гнійними бактеріями, зазвичай грампозитивними, такими як стафілококи і стрептококи. Піодермії розрізняються за рівнем глибини ураження шкіри та за ступенем тяжкості: поверхневі, серединні та глибокі.
Які причини та фактори ризику?
Піодермії викликаються грампозитивними бактеріями: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Haemophilus influenzae. Зокрема, S. aureus є нормальним компонентом кишкової флори людини і може бути виділений із носоглотки та шкіри у 30-50% пацієнтів. Чинниками, що сприяють розвитку інфекції, є хірургічні втручання, поверхневі травми, контакт із землею, жаркий вологий клімат. Звернімо увагу на найпоширеніші піодермії: імпетиго, панарицій, фолікуліт.
Імпетіго
Існує відмінність між бульозною формою піодермії, що викликається в основному стафілококами, і небульозною формою, що викликається стрептококами та іншими мікробами. Бульозна форма характеризується пухирями діаметром понад 0,5 см; небульозна форма, яка становить 70% всіх імпетиго, характеризується невеликими піднятими ураженнями шкіри діаметром менше 0,5 см, що містять прозору рідину (везикули). Пухирі та везикули оточені червоним ореолом, розрив супроводжується витіканням гною, який потім твердне, утворюючи жовті кірки. Найбільш ураженими ділянками тіла є обличчя, кінцівки, тулуб, області довкола рота, ніздрів. При бульозній формі можуть також уражатися долоні рук і підошви ніг, які при небульозній формі залишаються незайманими.
Панарицій - це стафілококова інфекція нігтьового валика, що зазвичай виникає вдруге по відношенню до невеликих місцевих травм. Шкіра навколо нігтя стає червоною, набрякою і болючою, а з кишені, що утворилася, може виділятися гній.
Фолікуліт проявляється піднятими ураженнями шкіри, що містять гнійну рідину (пустули), розташованих навколо отвору волосяного фолікула і, отже, центрованих волоссям. Ураженими ділянками шкіри у дітей зазвичай є волосиста частина голови та кінцівки.
Діагноз ставиться, виходячи з клінічного обстеження. Імпетиго слід відрізняти від аутоімунних бульозних захворювань, які рідкісні у дитячому віці, та від мікробного пустульозу, такого як псоріаз, станів, при яких рідина, що міститься у пухирцях, прозора та стерильна.
Які ускладнення та прогноз?
Частим ускладненням піодермії є поширення мікробів через руки до інших областей тіла. Небезпечними ускладненнями є синдром стафілококового токсичного шоку, стафілококовий епідермальний некроліз та синдром стрептококового токсичного шоку. Це рідкісні, але важливі синдроми, оскільки вони потенційно смертельні через вивільнення бактеріальних токсинів, які викликають загальні прояви (висока температура, блювота, діарея, м'язові та суглобові болі), з ураженням внутрішніх органів та шкірним висипом з еритематозними плямами, папулами та пухирями.
Прогноз для інфекцій, не ускладнених ураженням внутрішніх органів, позитивний, особливо при своєчасній діагностиці та лікуванні. Синдроми, зумовлені виділенням бактеріальних токсинів, мають для дітей поганий прогноз із швидким, а іноді і фатальним перебігом. Смерть настає внаслідок поширення інфекції на весь організм – сепсису.
Як лікувати піодермію?
При поверхневій піодермії зазвичай достатньо місцевого лікування, яке включає очищення та дезінфекцію уражень антисептичними розчинами. Місцеві антибіотики призначаються на період 7-10 днів. Марлева пов'язка корисна для ізоляції уражень. Однак слід уникати будь-якої пов'язки, що викликає мацерацію, як і накладання пластирів безпосередньо на шкіру. Пероральна антибіотикотерапія необхідна для дітей з ослабленим імунітетом та у разі відсутності або лише часткової відповіді на місцеву терапію.