Гормон росту необхідний для нормального процесу росту дитини. Він виробляється гіпофізом — ендокринною залозою, розташованою в основі мозку. Дія гормону опосередковується деякими факторами росту, або соматомедінами, найважливіший із яких — інсуліноподібний фактор росту I (IGF-I), що здебільшого виробляється печінкою.
Для
нормального росту дитини необхідні обидва чинники: гормон росту та IGF-I. Діти
з низьким зростом часто мають повну або часткову недостатність секреції гормону
росту та знижену продукцію IGF-I.
Секреція гормону росту збільшується в період статевого дозрівання та знижується
у дорослому віці, майже зникаючи в старості.
Що спричиняє дефіцит гормону росту?
Механізми, які можуть призвести до дефіциту гормону росту або зниження його активності, різні. До них належать: недостатня секреція гіпоталамусом гормону, що стимулює вивільнення гормону росту з гіпофіза; слабке вироблення самого гормону росту гіпофізом; знижена або відсутня продукція IGF-I.
Причинами
дефіциту гормону росту можуть бути:
• генетичний дефект;
• захворювання (у тому числі пухлинні) гіпоталамо-гіпофізарної ділянки або
печінки;
• аутоімунні хвороби.
У більшості випадків встановити причину неможливо — це так званий ідіопатичний дефіцит. За деякими гіпотезами, він може бути пов’язаний зі спадковою схильністю та факторами зовнішнього середовища, такими як родова травма (сідничне передлежання, тривалі пологи, асфіксія новонародженого). Дефіцит гормону росту може поєднуватися з недостатністю інших гормонів гіпофіза, що призводить до різноманітних клінічних проявів.
Які симптоми дефіциту гормону росту?
Зазвичай дефіцит гормону росту діагностують у дитячому
віці. При народженні зріст і вага дитини нормальні. Уповільнення росту
найчастіше помічають пізно — зазвичай, коли дитина починає відвідувати дитячий
садок, хоча розвивається воно вже наприкінці першого року життя.
Характерні ознаки, окрім низького зросту: слабке збільшення маси тіла, затримка
прорізування зубів, товстий шар підшкірного жиру, особливо на стегнах і животі.
Ці ознаки не завжди помітні, особливо при частковому дефіциті.
Що можна зробити?
Корисно регулярно вимірювати зріст і вагу дитини та порівнювати показники зі стандартами росту; зріст потрібно вимірювати один-два рази на рік. Проте домашні вимірювання можуть бути неточними, тому рекомендується регулярний контроль у педіатра або сімейного лікаря.
Як діагностують порушення росту?
Педіатр регулярно вимірює вагу та зріст дитини, будує графіки. Зріст співвідноситься із середнім зростом батьків, тому ці дані також враховуються. Лікар уточнює характер харчування та апетит, рівень фізичної активності, особливості поведінки та можливі ознаки емоційного або соціального дискомфорту. Якщо є підозра на дефіцит гормону росту, слід звернутися на консультацію до дитячого ендокринолога МЦ «Парацельс». У лабораторії центру визначать рівень IGF-I та проведуть додаткові обстеження для виключення інших захворювань.
Які перспективи?
Якщо
дитина з дефіцитом не отримує лікування, її ріст суттєво страждає. Потенціал
росту залежить від тяжкості стану та своєчасності початку терапії. При ранньому
лікуванні дитина може «наздогнати» однолітків, досягнувши середнього
нормального зросту. Терапія дефіциту передбачає призначення біосинтетичного
гормону росту. Лікар підбирає індивідуальну дозу, щоб дитина досягла
максимального потенціалу росту.
Після завершення росту проводиться повторна оцінка секреції гормону росту для
вирішення питання щодо лікування у дорослому віці, оскільки гормон впливає не
лише на ріст, а й на стан м’язів, жировий обмін і структуру кісток. Пацієнт має
регулярно проходити огляди для виявлення можливих побічних ефектів.