Енурез -це процес мимовільного виділення сечі. Дане явище вважається патологічним, коли перевищується вік, при якому вже досягається свідомий контроль видільної функції сечового міхура.
Придбання здатності утримувати сечу є частиною нормального процесу розвитку. В середньому, повний добровільний процес сечовипускання досягається приблизно в 5 - 6 років. Під час росту дитини можуть відбуватися випадкові епізоди сечовипускання вночі (нічний енурез) або протягом дня (денний енурез). Тому, фактично, енурез - це затримка в розвитку сечовивідних навичок. Розлад цей, звичайно, неприємний для батьків, однак, серйозною причиною для занепокоєння не являється. Слід зазначити, що хоча енурез може зберігатися у зрілому віці (1% випадків), як правило, спонтанно проходитьпри досягненні підліткового віку.
Діагностика енурезу
Клінічно енурез визначаться в разі, якщо:
- мимовільне сечовипускання проявляється з частотою не менше 2 разів на тиждень, 3 місяці поспіль;
- біологічний вік пацієнта становить не менше 5 років;
- стан не викликаний застосуванням сечогінних засобів абоанатомічними аномаліями, ендокринними розладами, інфекціями сечостатевих шляхів.
Процес сечовипускання регулюється вегетативною нервовою системою і координується рефлекторним механізмом, він також має на увазі добровільне розслаблення зовнішнього сфінктера сечового міхура. Немовлята не мають контролю над сечовим міхуром, оскільки у них ще не встановлені необхідні кортикоспінальні зв'язки. У міру дорослішання дитина усвідомлює необхідність помочитися і готова сама вчасно дістатися до горщика, коли сечовий міхур повний.
Типи енурезу
Існує кілька типів енурезу - нічний, денний і змішаний. Нічний енурез є найбільш поширеною проблемою в порівнянні з денним. У більшості випадків такий стан речей обумовлений результатом поєднання низки факторів, у тому числі: генетичним компонентом (частота захворювання становить близько 40%, якщо один з батьків страждав на енурез і 70%, якщо страждали обоє), затримкою фізичного розвитку, зниженою ємністю сечового міхура, надмірним виробництвом сечі протягом дня.
Іноді енурез ще поділяють на первинний і вторинний. При первинному енурезі дитина ніколи і не набувала контролю над сечовипусканням, при вторинному - має місце регресія, тобто, пацієнт втратив здатність контролю з часом. В останньому випадку енурез часто виникає у відповідь на стресову ситуацію.
Енурез слід відрізняти від:
- нетримання сечі, яке відображає ушкодження центральної нервової системи, спинного мозку або нервів, які іннервують сечовий міхур або зовнішній сфінктер;
- поллакіуріі: захворювання викликане метаболічними захворюваннями нирок, нервово-м'язовими або психологічними порушеннями.
Фактори ризику
Є ризик прокидатися в мокрій постілі для дітей з глибоким сном, тобто пацієнт не в змозі розпізнати наповнення сечового міхура, коли є потреба. Таке може траплятися при обструктивному апное сну - зниження рівня кисню робить дитину менш чутливою до відчуттів наповненості міхура. Проблеми з сечовипусканням можуть початися у дитини, якщо мали місце сильні емоційні події: конфлікти, народження молодшого члена сім'ї або початок шкільного життя. Не останню роль у розвитку енурезу грає і хронічний запор. Нерегулярна перистальтика кишечника може викликати подразнення сечового міхура, зниження його чутливості і збільшення частоти сечовипускання.
Лікування
Багато дітей долають енурез без лікування. Однак підхід до проблеми передбачає реалізацію деяких простих поведінкових втручань. Важливі заходи включають в себе контроль споживання рідини, корекцію запорів, виключення напоїв, що містять кофеїн, заохочення дитини регулярно ходити в туалет. Важливо не проявляти гніву, не карати дитину, так як терпіння батьків грає першорядну роль в подоланні проблеми, вирішення якої може зайняти роки. Лікарська терапія застосовується виключно у важких випадках і під лікарським контролем.
Якщо у Вас є питання і сумніви щодо стану здоров'я дитини, Ви можете запи саться на прийом до дитячого психолога, педіатра або ждо сімейного лікаря МЦ «Парацельс» за телефонами, вказаними на сайті.