Глютенова хвороба або целіалкія - це непереносимість глютену, комплексу азотистих речовин, що утворюється при змішуванні з водою борошна деяких злаків, таких як овес, пшениця, жито, ячмінь, жито, тритикале.
У країнах Европи дане захворювання визнано соціальним, так як, за статистичними показниками, зачіпає одну людину із 200. Проте є підстави припускати, що кількість діагностованих випадків набагато нижча, ніж фактична захворюваність.
Причини
Целіалкія - генетично обумовлене захворювання. Іншими словами, новонароджений вже несе в собі гени, пов'язані з непереносимістю глютену. Це необхідна, але не достатня умова для прояву хвороби.
Наступна особливість захворювання - аутоімунність. Тобто, споживання глютену провокує надмірну імунну відповідь, яка впливає на клітини тонкого кишечника. Коли кишкові ворсинки піддаються імунній атаці, вони втрачають здатність до поглинання, і з цього моменту починають ся перші проблеми.
Мозок і печінка позбавляються поживних речовин, які необхідні для нормального функціонування організму. Пізня діагностика визначає прогресуюче погіршення стану кишкових ворсинок, що ще сильніше загострює патологію. Целіалкія особливо небезпечна для дітей, які потребують достатнього надходженні поживних речовин для забезпечення нормальних процесів розвитку і зростання.
Не так давно вченими був виявлений зв'язок між ротавірусною інфекцією і целіалкією. Дослідники зробили висновок, що хворі на непереносимість глютену мають антитіла до певного білка ротавірусу. Ці антитіла вловлюють його присутність на клітинах кишкових ворсинок і атакують, щоб нейтралізувати. Наслідок такої атаки - запалення кишкових стінок. Це відкриття розширило горизонти в профілактиці целіалкії: вакцинація проти ротавірусу в ранньому дитинстві знижує захворюваність в групі ризику.
Симптоми і ускладнення
Глютенова хвороба може протікати з дуже легкою симптоматикою, так що пацієнт роками не підозрює про наявність аномалії.
Серед ознак, найбільш часто пов'язаних з целіалкією, відзначаються: залізодефіцитна анемія; ранній остеопороз через зниження абсорбції кальцію і дефіцит вітаміну D; оральний афтоз; герпетиформний дерматит; головні болі; психологічні проблеми (дратівливість, депресія); метеоризм; діарея і болі в кишечнику.
Прогресуюче руйнування кишкових ворсинок призводить до таких проблем як спонтанні аборти, безпліддя, діабет, кишкові пухлини, гіпотиреоз і алопеція. Целіалкія також може бути пов'язана з іншими аутоімунними захворюваннями, такими як реактивний артрит.
У дорослому віці глютенова хвороба ускладнюється через значні фізичні або психологічні навантаження.
Фактори ризику і діагностика
Якщо у Вас є хоча б один родич, який страждає від глютенової непереносимості, то існує високий ризик хвороби. Захворювання швидше проявляється при наявності інших аутоімунних захворювань і, у більш загальному плані, в умовах тривалих фізичних навантажень. Крім того, харчування відіграє основну роль у виникненні целіалкіі, і чим більше глютену містять страви, тим серйозніше небезпека.
Схожість з іншими захворюваннями ускладнює діагностику целіалкії. Особливо, коли це відбувається в дорослому віці. З огляду на те, що при целіалкії збільшується вироблення специфічних антитіл, аналіз крові може допомогти з постановкою діагнозу. Біопсія кишкового епітелію підтверджує фактичну наявність патології. А найпростіший спосіб діагностики - виключити прийом глютеновмісних продуктів, спостерігаючи, чи є регрес симптомів.
Терапія і профілактика
Фахівці МЦ «Парацельс» підкреслюють, що єдиним справді ефективним методом лікування залишається дієтичний контроль. Хворі на целіалкію повинні адаптуватися до суворої дієти, орієнтованої на категоричне виключення всіх продуктів з глютеном. Тільки при таких умовах запалення кишкового епітелію буде повільно регресувати.
В останні роки, усвідомлення проблеми целіакії, призвело до появи численних продуктів, що містять безглютенові інгредієнти. Однак слід пам'ятати, що навіть при такому виборі необхідно дотримуватися правил здорового харчування.
Превентивні заходи по відношенню до захворювання полягають у ретельній перевірці складу упакованих харчових продуктів. На наявність глютену вказують загусники, емульгатори, стабілізатори, крохмалі, зародки пшениці, харчові волокна, екстракт солоду. Також не варто використовувати посуд, в якому готувалися продукти, що містять глютен.