Весна в розпалі. Настає тепло, зацвітають дерева, а організм реагує на це по-своєму, і зовсім не так, як оспівують поети. Сльози, нежить... І причина не в тому, що нас до глибини душі зворушила квітуча береза або вільха. Винуватець - поліноз, лідер весняних хвороб.
Строго кажучи, поліноз - це не одне захворювання, а група алергій, які викликає пилок рослин. Для стану характерна сезонна циклічність, яка збігається з цвітінням конкретних видів.
Існує три піки загострення полінозу: весна, літо, осінь. Це залежить від періоду цвітіння. У деяких пацієнтів алергія «загасає» тільки в зимовий період. На поліноз, згідно статистики, сьогодні страждає чверть населення Європи.
Поліноз провокує не будь-яка квітуча рослина, небезпеку становить пилок вітрозапилюваних видів. Це пов'язано з тим, що в повітрі переміщаються його величезні маси, і концентрація такої пилку набагато вища, ніж концентрація пилку, яку переносять комахи.
Слід знати, що потужний викид пилку вітрозапилюваних рослин відзначається рано вранці та досягає максимуму вдень. При сухій погоді концентрація алергену в містах може бути критично високою. Після дощу пилок повністю «змивається» з повітря.
Класифікація
Поліноз класифікують, враховуючи локалізацію патології, на алергічні ураження: очей, верхніх і нижніх дихальних шляхів, шкіри. А за ступенем тяжкості бувають легкі, середні і важкі форми.
Найчастіше в педіатричній практиці проявляється алергічний риніт, алергічний кон'юнктивіт, бронхіальна астма і алергічний контактний дерматит. Вони можуть мати місце як ізольований прояв, а можуть і поєднуватися між собою, наприклад, алергічний риніт і дерматит, ринокон'юнктивальний синдром, алергічний риніт і бронхіальна астма. Рідко спостерігаються клінічні прояви з боку серцево-судинної, нервової, травної систем.
Перші симптоми полінозу можуть дати про себе знати вже в віці 3 - 10 років. Групу ризику складають хлопчики з атопією. Дівчатка хворіють рідше.
Алергічний риніт при полінозі протікає з частим чханням, закладеністю носа, сильними слизисто-серозним виділеннями. Алергічний кон'юнктивіт супроводжується свербінням очей. Повіки червоніють, течуть сльози, розвивається світлобоязнь, блефароспазм, кератит. Рідше виникає запалення судинної оболонки ока.
Ринокон'юнктивальний синдром супроводжується, крім перерахованих вище симптомів, зниженим апетитом, порушеннями сну, плаксивість.
Шкірна алергія на пилок виявляється як кропив'янка та набряк Квінке. Виникають пухирці білого або рожевого кольору. Висипні елементи можуть зливатися між собою. Контактний дерматит виникає на відкритих ділянках шкіри після контакту зі стеблами або листям рослин.
Серцево-судинні порушення, викликані полінозом, характеризуються прискореним серцебиттям, підвищенням артеріального тиску. З боку травної системи при пилковій алергії можуть виникати такі симптоми, як біль в епігастральній ділянці, нудота, рідкий стілець. Це пов'язано з попаданням пилку в шлунково-кишковий тракт.
Важливо звернути увагу батьків на симптоматику полінозу з боку нервової системи. У дитини може порушуватися сон, боліти голова, підвищитися температура. Таке можливо при важкій формі алергії, якщо в повітрі дуже висока концентрація алергенів.
Діагностика і терапія
Встановлення діагнозу «поліноз» зазвичай не становить труднощів. Діагностика базується на даних анамнезу, симптомах алергії в період цвітіння рослин і відсутності клінічних проявів поза сезоном. Наступний етап - лабораторна діагностика, яка визначає причинно-значущі пилкові алергени. З цією метою використовуються: аналіз крові на Ig-антитіла і шкірні тести.
Необхідно проводити диференційну діагностику з ГРВІ, бактеріальним кон'юнктивітом, фотодерматозу.
Лікування гострої фази стану у дітей полягає в проведенні заходів, спрямованих на обмеження або усунення контактів з пилкових алергеном. Для цього фахівці МЦ «Парацельс» радять обмежити ранкові і денні прогулянки, (коли концентрація пилку в повітрі максмальна), не виїжджати в парки, в ліс і т.п.
Для зупинки гострого нападу застосовують місцеві і системні антигістамінні препарати або глюкокортикоїди. Засіб призначає лікар, з урахуванням локалізації процесу, тяжкості симптоматики, віку дитини та тривалості дії.