Зазвичай ми звертаємося до лікаря зі скаргами на проблеми носа тоді, коли захворювання запущене, і спроби самолікування зазнали фіаско. Наш ніс в постійному контакті із зовнішнім середовищем, його слизова очищає і зігріває повітря. А бактерії, віруси , алергени і атмосферні забруднення знижують локальний імунітет, провокують запальні процеси.
Запалення гайморових (верхньощелепних) пазух носить назву «гайморит». У дитячому віці це надзвичайно поширене захворювання. Головною причиною гаймориту вважається закупорювання проходу і порушення вентиляції каналів, в зв'язку з чим формуються сприятливі умови для росту і розмноження патогенних мікроорганізмі : риновірусу, коронавірусу, гемофільної палички, пневмококу, стафілококу, стрептококу і т.п.
Здоровий дитячий організм без проблем справляється з інфекцією, яка розвивається в носових пазухах. Але якщо імунітет ослаблений , дитина не в змозі протистояти хворобі. До ряду факторів, які провокують зниження імунітету і сприяють проникненню патогенної мікрофлори, відносяться: ГРВІ, риніт, фарингіт, стоматит, карієс, збільшення аденоїдів, вроджені вузькі носові ходи, поліпи, викривлення носової перегородки.
Симптоми і діагностика
Важливою діагностичною ознакою гаймориту є тиск і відчуття тяжкості в переніссі, які часто виникають після сну. Також відзначаються різні за інтенсивністю головні болі.
Носове дихання порушене, ніс закладений. При зміні положення голови змінюється закладеність ніздрі. Виділення з носа жовто-зелені. У разі сильного набряку виділення не мають відтоку, і нежить не виражений. Це ускладнює діагностику хвороби . Крім того, підвищується температура, відзначається швидка стомлюваність, загальна слабкість.
Якщо є підозри на гайморит, дитину слід показати отоларингологу. Лікар визначить, чи є набряклість в області щік, больовий синдром при пальпації, проведе риноскопію.
Лікування
Терапія гаймориту передбачає вирішення кількох питань: усунення причини запалення, купірування симптомів, поліпшення відтоку виділень з пазух. Для цього призначаються антибіотики, противірусні препарати, судинозвужувальні краплі, антигістамінні засоби. Також в лікуванні гаймориту добре себе рекомендують інгаляції, електрофорез, УВЧ.
Для дренажу верхньощелепних пазух використовують промивання дезінфікуючими розчинами. При цьому гнійний вміст виходить з пазухи під впливом негативного тиску.
Позитивний терапевтичний ефект при гаймориті надає пункція верхньощелепного синуса, за допомогою якої пацієнт механічно позбавляється від нагромадженого в пазусі гною. Таку процедуру можна пройти в МЦ «Парацельс» під наглядом кваліфікованих фахівців. До пункції вдаються в тих випадках, коли ознаки захворювання дуже інтенсивні, температура тіла постійно підвищена, сильні головні болі і в переніссі.
Як це відбувається?
Пункцію пазухи проводять в амбулаторних умовах. Спочатку закапують судинозвужувальні краплі, потім проводять аплікацію анестетиками і тампонування з анестезією. Після впливу анестезії лікар вводить голку в середню стінку перегородки гайморової пазухи. До голки приєднується трубочка, через яку шприцом евакуюється вміст. На завершальному етапі, коли гній викачаний, порожнину обробляють фізіологічним розчином і антисептиком, встановлюють турунди. Обов'язково слід зробити контрольний рентгенівський знімок, щоб бути впевненими в тому, що гнійного вмісту більше в пазухах не залишилося.
Не можна сякатися перші дві години після процедури, щоб не спровокувати кровотечу. Пункцію зазвичай поєднують з медикаментозною терапією для кращого результату.
Профілактика
Щоб попередити гайморит, слід дотримуватися певних профілактичних заходів. Слідкуйте, щоб дитина не переохолоджувався. Зміцнюйте імунну систему малюка: гуляйте на свіжому повітрі, складіть правильний раціон, займайтеся загартовуванням. Своєчасно звертайтеся за медичною допомогою при проблемах верхніх дихальних шляхів і не займайтеся самолікуванням.